Як навчити дитину зав’язувати шнурки

Якщо ви замислилися над відповіддю на це запитання, отже, можливі три варіанти:

■ вам набридло постійно зав'язувати шнурки своєму малюкові;

■ настав час віддавати дитину до дитячого садка;

■ ви вважаєте, що це дуже корисна життєва навичка, що тренує мозок.

У кожному із зазначених варіантів є зміст і логіка. Неприємно, коли доводиться бачити досить до­рослу дитину, перед якою практично навколішки стоїть мама (бабуся, нянька, тато, дідусь) і старан­но зав'язує шнурки. А малюк у цей час, виставивши ногу вперед, досліджує малюнок на шпалерах. Ди­тина, яку ви маєте намір віддати до дитячого садка, повинна вміти самостійно одягтися-роздягнутися не тільки для того, щоб із неї не сміялися інші діти, але й щоб устигнути вчасно вийти на прогулянку, а не сидіти в роздягальні, коли всі діти вже грають на майданчику. А ще шнурування чудово тренує дрібну моторику і, як наслідок, головний мозок ди­тини. Отже, є, як мінімум, три причини навчити ди­тину зав'язувати шнурки САМОСТІЙНО.

■ Ця навичка напевне стане в пригоді.

■ Вона допоможе дитині почуватися спритною і вмілою поміж однолітків.

■ Зав'язування шнурків — не просто дія, що дає дитині можливість ходити акуратним. Багато­разове зав'язування шнурків — це відмінна вправа для пальців рук, а також непроста задача для моз­ку малюка.

Ці причини мотивують батьків і допоможуть дорослим не злякатися труднощів. Адже біль­шість матусь і татусів побоюються самого про­цесу навчання зав'язувати шнурки і відшуку­ють легкі шляхи. Наприклад, купувати взуття без шнурків — з липучками, імітацією шнурків, взага­лі без зав'язок і застібок. Але такий підхід спричиняє «ускладнення». Уявіть малюка, який змушений на очах інших дітей плутати­сь пальцями в неслухняних шнурках. Це принизливо й образливо для дитини, згубно впливає на її самооцінку, викликає в малюка негативізм.

♦ ЯК ПЕРЕКОНАТИ ДИТИНУ, ЩО ПОТРІБНО НАВЧИТИСЯ ЗАВ'ЯЗУВАТИ ШНУРКИ?

Не позбавляйте дитину можливості долати труднощі. Це важливий етап дорослішання, можливість навчитися якоїсь дорослої дії. Саме це і є моти­вом для дитини. «Ти ж хочеш стати дорослим? — запитуєте ви. — А всі дорослі обов'язково вміють зав'язувати шнурки». Ось вам і стимул. Поки не спрацьовує? Малюк усе одно лінується, і вміння зав'язувати шнурки залишається для нього чимсь недосяжним? Не засмучуйтеся. Не завжди і не кожній дитині можна пояснити, навіщо їй виконувати таку складну дію. Натомість будь-якого малюка можна захопити цікавою грою.

♦ ЯК ПОГРАТИ В «ЗАВ'ЯЗУВАЧКИ»?

Є безліч різних ігор-шнурівок, що формують у малю­ка початкові навички. За допомогою таких ігор можна навчитися спочатку всовувати шнурки в дірочки, просягати їх, перехрещувати, а вже потім зав'язувати простий вузлик. Найвищою майстерністю є зав'язування бантика. Для гри можна використовувати й справжнє взуття, але зі зручними отворами для шнурків. І ще одна важлива порада. Вибирайте «зручні» шнурки — не занадто товсті, але й не дуже тонкі, не шорсткі, а такі, що добре сковзатимуть.

Якщо є труднощі з дрібними рухами, починайте з чогось великого, наприклад, можете взяти пояс із тканини, досить щільну мотузку. На них зручно тренуватися навіть найменшим дітям.

♦ КОЛИ ПОТРІБНО ПОЧИНАТИ?

Починати вчити дитину зав'язувати шнурки краще в інтервалі від чотирьох до шести років. Мабуть, це найбільш удалий період для такого навчання. Але деякі діти можуть цікавитися процесом зав'язування шнурків значно раніше. Не треба їх обмежувати.

А якщо дитина вперто не бажає зав'язувати шнурки, хоча шість років їй давно виповнилося? Однаково не кваптеся, форсування подій не призведе до гарних результатів. Діятимемо терпляче й завзято.

♦ У ЧОМУ ГОЛОВНИЙ СЕКРЕТ НАВЧАННЯ?

Цей секрет простий: хвалити, а не критикувати. «Ти вже дорослий, а навіть шнурки не можеш зашнурувати!» — вигукує дорослий, навіть не помічаючи, яким сумним стає малюк. Такою ж незначною є ймовірність того, що він захоче ще раз вчитися шнурувати шнурки. «Ну ти й недотепа, — критикують батьки. — Усі вже давно навчилися шнурки шнурувати, лише ти не вмієш». Дитина зневірюється, адже чує лише слова несхвалення.

«Молодець! Ти можеш! Чудово! У тебе все вихо­дить!» — ось на які слова чекає дитина насправді. Адже вона почувається дуже непевно, як і ми, дорослі, якщо чогось не вміємо.

♦ ЯКІ ІСНУЮТЬ СПОСОБИ ШНУРУВАННЯ?

Отже, як діятимемо? Щоб дитина засвоїла все швидко й правильно, дотримуйте простих рекомендацій.

Зав'язати шнурки можна, як мінімум, двома способами. Спробуйте визначити, яким зі способів дитині простіше скористатися. Для цього попросіть її водночас підняти праву руку, а ліву закласти за спину. Малюк вправно виконав обидва рухи водночас? Тоді йому під силу опанувати метод «однієї петлі». Не навчайте відразу двох способів зав'язування, адже малюк заплутається.

Розташуйтеся поруч із дитиною або за нею. Так їй буде краще видно, як ви зав'язуєте шнурки. Якщо ви сидите позад дитини, ваші руки мають бути розташовані поперед малюка, щоб йому було видно всі деталі.

Спосіб №1 "Бабусин вузол".

По черзі складають одну за одною дві петельки. Потім потрібно зробити пере-хльост і просунути одну петлю в іншу. Та­кий вузол простий у виконанні, але може легко розв'язатися.

Назву можете придумати самостійно або разом з малюком.

Зовні вузол нагадує вертоліт. Одна петля нібито охоплює іншу.

Спочатку в малюка може ут­воритися занадто «слабкий» бантик, що постійно розпу­скатиметься. Але згодом ди­тина навчиться тягти за пе­тельки сильніше.

Спосіб №2.

Назву можете придумати самостійно або разом з малюком.

Зовні вузол нагадує вертоліт. Одна петля нібито охоплює іншу.

Спочатку в малюка може ут­воритися занадто «слабкий» бантик, що постійно розпу­скатиметься. Але згодом ди­тина навчиться тягти за пе­тельки сильніше.

♦ А ЯКЩО ДИТИНА ШУЛЬГА?

Краще, якщо навчатиме ліворукий батько, щоб у дитини не виникло відчуття дзеркальності та вона не заплуталася в рухах.

Навчання передбачає багаторазове повторення. Якщо ви певний час не шнуруватимете черевики разом з малюком, ви помітите, що він поступово «розучується» виконувати цю дію. Отже, тренуйтеся за будь-якої можливості.