Оптимізм і життєлюбність — якості, які у своїй дитині хочуть бачити всі батьки. Та насправді виходить, що більшість виховують маленьких буркотунів, яким усе не те і не так. Пам'ятаєте Марусю, яка посварилася з подушкою? Ту, у якої подушка була жорстка, а ковдра кусюча? Такими є деякі діти. Начебто їхнє життя протікає без особливих проблем, але вони все сприймають негативно. Не радіють цікавим подіям, не отримують задоволення від спілкування, від того, що дізнаються щось нове.
Чи ми самі — оптимісти?
Спробуйте відповісти на це запитання. Подумайте, наприклад, про вчорашній день. Що вас здивувало, захопило, просто порадувало? Скільки разів ви посміхнулися, розсміялися? А тепер пригадайте, скільки разів учора ви були засмучені, невдоволені? Скільки разів ви буркотіли, робили зауваження, кричали, конфліктували? Виглядали суворими, розлюченими? Так ви можете приблизно оцінити власний «показник оптимізму». До речі, а зараз який у вас настрій?
На кого дивиться дитина, зростаючи і відкриваючи для себе світ? У першу чергу, на батьків, а потім — на оточення. Як ви вважаєте, якою буде дитина, яка постійно бачить невдоволених, насуплених, буркотливих батьків? Правильно, саме таку модель поведінки малюк сприйматиме за правильну. І саме так поводитиметься в різних життєвих ситуаціях.
Як дитина сприймає труднощі і неприємні події
Нам лише здається, що в житті дитини немає місця для смутку і прикрощів. Вони є, і їх чимало. Ось що говорять діти 5-6 років, у яких запитали, коли і чому їм буває сумно:
• коли мама пішла;
• коли потрібно йти до лікаря;
• коли на вулиці дощ, і навколо все дуже тужливе, і не погуляєш;
• коли дали манну кашу, а не сосиски;
• коли посварився з другом;
• коли я захворіла;
• коли тато прийшов з роботи пізно, і ми не пограли у футбол;
• коли зламалася улюблена машинка.
Як бачите, у дітей все майже так само, як і в дорослих. Сумно від розлучень, від сварок, від того, що хворієш.
Усе питання в тому, як ставитися до своїх неприємностей. Можна плакати, страждати і весь час бути невдоволеними. А можна перемкнутися на щось хороше, думати про щось веселе і добре. Навіть хворіти можна по-різному. Навчіть дитину сприймати труднощі не як катастрофу або велике горе, але як привід зробити щось таке, що підніме настрій.
Малюк захворів, і ви не змогли піти на прогулянку? Влаштуйте вдома справжній театр. Або почніть створювати мультфільм. Або спробуйте лежачи зробити забавні малюнки.
Практичне завдання
Щодня в житті дитини виникає безліч різних ситуацій, великих і маленьких, сумних і веселих, і на кожну з них дитина якось реагує. Наприклад:
В Альоші загубилася улюблена машинка. Засмучений, зі сльозами на очах, він підходить до батька.
—Тату, я загубив машинку.
Як може відреагувати тато?
Він може спробувати втішити сина, погодившись, що зникнення улюбленої речі — це і справді дуже сумно, і запропонувати йому купити нову машинку.
А може підморгнути загадково і придумати спецоперацію з пошуку зниклої іграшки. Разом із сином вони можуть-таки відшукати її. Або не знайти. І тоді вирушити в експедицію з придбання нового транспортного засобу або додому, щоб узяти в «гаражі» ще один автомобіль для гри.
Як бачите, різниця не дуже велика, але негатив замінено позитивом. У другому випадку дитина бачить, що тато не засмутився, не кинувся втішати малюка, а прийшов на допомогу й організував пошуки. Малюк запам'ятає, що з будь-якої, навіть найсумнішої і непростої ситуації є хороший, активний і позитивний вихід.
Пригадайте звичайний ранок у вашій сім'ї
Дуже важливо, як починається звичайний ранок вашої сім'ї'. У якому настрої прокидаються і йдуть на роботу дорослі? З яким настроєм це роблять діти?
Якщо дитина лягає спати пізно, то вранці вона почувається втомленою, сонною і в'ялою. Де тоді взятися гарному настрою! Мама і тато роздратовані, нервуються через те, що дитина збирається занадто повільно. Іноді кричать, смикають малюка. У результаті всі члени родини в жахливому настрої йдуть на роботу, до школи, дитсадка.
Або інша ситуація. Малюк із якихось причин не хоче йти до дитсадка. Він плаче, вередує, у нього розпочинається справжня істерика. Що роблять батьки, які квапляться на роботу і яким треба за всяку ціну відправити дитину до дитсадка? Вони вдаються до криків, погроз, шльопання та інших непедагогічних і неефективних прийомів. Уявляєте настрій дитини і дорослих, коли конфлікт так чи інакше розв'язано?
Оптимізм дитини розпочинається з уміння батьків дивитися на життя позитивно.
Учіть дитину бачити хороше навіть у тому, що спочатку здається поганим.
Отже, настрій дня розпочинається зранку. Поміркуйте, як ви будите свого малюка: ніжним поцілунком і і словами «Вставай, моє сонечко» чи гнівним окриком з іншої кімнати або кухні: «Скільки разів тобі говорити, прокидайся! Я через тебе спізнююсь на роботу!»?
Що ви подаєте дитині на сніданок? Те, що вона любить або до чого ставиться нейтрально? Чи те, чого вона терпіти не може і їстиме «три години»? Спробуйте підібрати приємну дитині їжу, адже для того, щоб отримати користь від їжі, настрій теж важливий, і
Заздалегідь подбайте про те, щоб малюк вчасно ліг спати. Від цього залежить його настрій уранці.
Увімкніть жваву, веселу музику, яка створить позитивний настрій усій вашій сім'ї.
А ще намагайтесь самі збиратися без поспіху. Батьківська нервовість неабияк позначається на настрої дитини.
Чому радіє ваша дитина?
Нерідко доводиться чути від бабусь і дідусів наших дітей, що нинішні діти дуже розпещені і їх нічим не здивуєш. Авжеж! Різноманітність іграшок на полицях магазинів, а відтак і в дитячій кімнаті, давно перестала вражати уяву. Ми до цього просто звикли. А діти сприймають нову ляльку або машинку як щось саме собою зрозуміле. Враження? Скільки завгодно! Приголомшливі парки розваг та ігрові центри, враження в подарунок, квест-кімнати, їзда на квадроциклах, ростові ляльки до дня народження, феєрверки і радіокеровані літаючі риби. Та хіба мало чим ми раз у раз намагаємося здивувати наших дітей? Але вони вже не дивуються і надто не радіють. Тому що мультфільми, іграшки і солодощі доступні практично необмежено.
Якщо в житті дитини забагато яскравих подій, подарунків, то незабаром вона перестане сприймати їх як щось хороше.
Спробуйте відповісти на запитання міні-тесту, щоб зрозуміти, чому ваш малюк все-таки ще радіє. Позначте пункти, які дуже радують вашу дитину.
1. Нова іграшка
2. Прогулянка з мамою або татом
3. Похід до цирку
4. Спілкування з друзями
5. Спілкування з тваринами
6. Похід на природу
7. Поїздка на море
8. День народження
9. Читання книги
10. Мультфільм
Що вийшло? Добре, якщо ви змогли позначити більше ніж три позиції. А якщо ні, то ваші справи не дуже добрі.
Проте подарунки і розваги не є найголовнішою складовою дитячого оптимізму. Це просто те, що може радувати, ненадовго покращувати настрій.
Чи радіє малюк через те, що радісно комусь іншому?
Уміти радіти не лише своїм радощам, але й успіхам і радощам інших теж потрібно вміти. Подумайте, чи робите ви це самі? Які почуття у вас викликає радість інших людей? Як ви реагуєте на успіхи своїх друзів і знайомих?
1. Мене це дуже радує. Це чудово, що у них усе добре.
2. Мені все одно.
3. Якщо чесно, то я нерідко заздрю, якщо в когось щось краще, ніжу мене.
4. Мене це дратує.
Звідки в дитини виникає негативне ставлення до оточуючих людей, до їхніх досягнень і хороших моментів їхнього життя? Звичайно, від нас, батьків. Наші коментарі дитина чує і запам'ятовує. І розуміє, що нема чого радіти з того, що в сусіда по дачі помідори виросли більші, а в маминої подруги красивіший манікюр, або в татового шефа дорожчий автомобіль. Тож і не дивуйтеся, якщо ваш син або дочка не відчувають до оточення нічого, окрім заздрощів.
Як виховати позитивне ставлення до успіхів інших людей? Передусім обговорювати це з дитиною. Похваліть того малюка, який відмінно виступив на святковому ранку. Але не порівнюйте його зі своєю дитиною, а просто похваліть від душі, якщо вам сподобався його виступ. Оцініть чиюсь роботу позитивно, причому зробіть це в присутності дитини:
— Як добре тато полагодив кран!
— Чудове обслуговування в цьому магазині!
— Швець дуже акуратно полагодив мої черевики! Так приємно, коли роботу виконують якісно!
— Мама приготувала смачнючий борщ!
Спробуйте радіти хорошому не лише у своєму житті, але і в житті інших людей, і ви побачите результат. А дитина, яка бачить, що мама і тато не бояться радіти за когось (а не тільки своїм успіхам), теж зрозуміє, як це добре.
Маленькі радощі. Або про те, як навчити дитину радіти дрібницям
Радіти, дивитися на життя з оптимізмом насправді непросто. Адже щодня в житті трапляються всілякі неприємні ситуації, здатні значно зіпсувати настрій. Починаючи від дірки на одязі і закінчуючи сваркою з другом. Та спробуємо позначити ті моменти, які допоможуть дитині бути налаштованою більш оптимістично.
• Не переглядайте телевізійні новини в присутності дитини. Вони теж побічно на неї впливають. У той час, поки дитина ще не спить у дитячій кімнаті, телевізор узагалі не потрібно вмикати. Адже в більшості новин сьогодні розповідають про катаклізми, трагедії, стихійні лиха, загибель людей. Вони майже не містять хорошої, доброї, пізнавальної інформації.
• Навчіть дитину співати, коли їй захочеться. Можна традиційно співати в душі, на прогулянці або займаючись якоюсь справою. Спів — прекрасний позитивний момент, який допоможе дитині долати свої негативні емоції.
• Привчіть дитину змалку займатися спортом. Доведено, що фізичні навантаження здатні поліпшувати настрій. Який вид спорту обрати? Той, який подобається дитині. І не важливо, командним він чи індивідуальний, боротьба це чи гімнастика. Важливо, щоб заняття давали достатньо фізичних навантажень, відповідних віку вашої дитини.
• Наповнюйте життя дитини яскравими (але не занадто) подіями і враженнями. Допомагайте їй бачити красиве, добре, цікаве.
• Навчіть отримувати задоволення від того, що дитина пізнає щось нове. Подорожуйте, робіть відкриття, читайте разом наукові книги, влаштовуйте експерименти.
• Покажіть малюкові, як чудово, коли є друзі. Як весело і цікаво спілкуватися, проводити час разом, дружити, грати. Пам'ятайте, що спілкування — одна з важливих складових позитивного мислення.
Коментарi