Особливості поведінки аутистів у ранньому дитинстві

В організації допомоги аутичній дитині ви­значальною є рання діагностика, тому важ­ливо знати особливості поведінки аутистів у дитинстві.

У перший рік життя можна спостерігати відсутність етологічно значимих реакцій дитини:

• не проявляється комплекс «пожвавлен­ня» при контакті з матір'ю;

• немає соціальної посмішки, не виникає феномен «зараження посмішкою»;

• дитина не пристосовується до рук матері (важко приймає природну, комфортну позу);

• відсутня реакція на чужого, «страх чу­жого»;

• не чіпляється поглядом, не фіксує погляд на обличчі матері;

• не простягає руки назустріч дорослому, який нахиляється до нього (немає антиципуючої пози);

• млявість, пасивність у реакціях, може довго лежати, не відчуваючи потреби у близь­кій людині.

Аналіз перших місяців життя аутичної ди­тини дозволяє виокремити специфічні риси в афективному розвитку:

а) підвищена чут­ливість (сенситив­ність) до сенсорних стимулів, яка може виражатися в не­стерпності побуто­вих шумів звичайної інтенсивності (звуків пилососа, кавомолки, те­лефонного дзвінка);

б) нелюбов до тактильного контакту — бридливість при годуванні чи потраплянні на шкіру крапель води, нетерпимість до одягу, неприйняття яскравих іграшок;

в) швидке виникнення негативної реакції та довга фіксована пам'ять про неї (дитина пам'ятає неприємні враження, а її увагу не­можливо переключити на щось інше);

г) дисбаланс дослідницької активності, недо­статня активність в обстеженні навколишнього світу, але виражена захопленість, зачарованість окремими враженнями — тактильними, зоро­вими, слуховими, вестибулярними, які дитина прагне пережити знову і знову;

ґ) тривалий період захоплення якимось од­ним враженням, наприклад, півроку маля шару­дить целофановим пакетом, спостерігає за ру­хом тіні, споглядає візерунки на шпалерах;

д) принциповою особливістю аутичного типу розвитку є той факт, що близькій людині практично не вдається включитися в дії, які поглинають дитину.

Диференціальна діагностика. Важливо відрізняти від РДА певні захворювання дитя­чого віку з вираженим порушенням емоційних і соціальних контактів: шизофренію дитячого віку, симбіотичний психоз, різні форми оліго­френи, синдром Ретта, синдром госпіталізму.

Реабілітаційна робота з дітьми з раннім дитячим аутизмом проводиться комплексно, групою фахівців різного профілю (дитячим психіатром, психологом, логопедом, педагогами-дефектологами, музичним працівником, педіатром, невропатологом тощо).

Допомога будується на базі клініко-нозологічної оцінки стану хворої дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей і представлена різними видами терапії: психофармакотерапія, фізіотерапія, масаж, лікувальна фізкультура, індивідуальна та сімейна психотерапія, педа­гогічна, логопедична корекція тощо.

Прогноз при дитячому аутизмі залежить від:

• ваги власне аутичних проявів;

• наявності або відсутності виражених ор­ганічних вражень;

• темпу розвитку інтелекту й мови;

• часу початку лікування (патогенетичний ефект медикаментозних засобів максимальний у віці до 7—8 років, після чого ліки справля­ють симптоматичний, «косметичний» ефект; медико-педагогічна та психологічна допомо­га найпродуктивніша на базових етапах (до 5—7 років)_формування особистості).