Психологічна готовність дитини шестирічного віку до навчання в школі

Вступ до школи — новий момент у житті маленької особистості. Це зустріч із новим світом — загадковим, бажаним, цікавим і водночас дуже непростим. Початок шкільного життя для дитини є часом великих надій і великих розчарувань, перших життєвих перемог і поразок.

Для шестирічної дитини навчання у школі має бути джерелом позитивних емоцій, адже це допоможе їй знайти своє місце серед однолітків, підтримати впевненість у собі та у власних силах.

Час дошкілля — унікальний період у психологічному розвитку дитини. Нині більшість дітей розпочинають шкільне життя із шести років. Через це виникає багато запитань, наприклад, чи розвиватиметься шестирічна дитина швидше і перестане бути дошкільником, чи всі діти можуть починати вчитися у цьому віці, і що таке психологічна готовність до школи?

Часто батьки вважають основними показниками готовності до школи знайомство дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів і пісень. Однак, дослідження свідчать, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність — це такий рівень психічного розвитку, який створює умови для успішного опанування навчальною діяльністю.

Зміст психологічної готовності — певна система вимог, які стоятимуть перед дитиною під час навчання. Ці вимоги полягають у необхідності відповідального ставлення до школи і навчання, довільного керування своєю поведінкою, виконання розумової роботи, що забезпечує свідоме засвоєння знань, установлення з дорослими й однолітками взаємин, обумовлених спільною діяльністю. Дуже важливо, щоб дитина могла впоратися із зазначеними вимогами.

Психологічна готовність складається з таких компонентів: психофізіологічний, мотиваційний, інтелектуальний, емоційно-вольовий.

Психофізіологічний компонент

Передбачає наявність позитивних змін у фізичному розвитку, які вказують на біологічну зрілість дитини, необхідну для початку шкільного навчання:

• розвиток дрібної мускулатури пальців рук;

• сформованість зорово-моторної координації (розвинена моторика ведучої руки та розвинений окомір), необхідної для успішного опанування письмом;

• певний розвиток фізіологічних функцій (зріст, вага, кількість постійних зубів).

Хороший фізичний розвиток допоможе дитині витримати відповідні навантаження, адже біологічно зріла дитина легко адаптується до нових умов і легше сприйматиме нові навчальні навантаження.

Вправи для розвитку психофізіологічного компоненту:

- Фізичні навантаження: ранкова зарядка, заняття спортом;

- Пальчикова гімнастика, точковий масаж;

- Вправи на розвиток окоміра: «Що ближче, що далі», «Весела риболовля», «Намалюй фігуру», «Автогонки» тощо.

Мотиваційний компонент

Відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Цей компонент дуже важливий, бо від нього залежить уходження дитини у нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов'язковістю, розумовим напруженням. Мотиваційний компонент передбачає усвідомлення дитиною зміни соціальної ролі — з дошкільника на школяра.

Розрізняють внутрішні й зовнішні мотиви готовності до навчання. Внутрішні— це потреба в інтелектуальній активності, а зовнішні—бажання займатися суспільно значущою діяльністю. Внутрішні й зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра. Вона є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Вправи для розвитку мотиваційного компоненту:

- «Збираємо до школи ранець»;

- «Пограємо в школу» тощо.

Інтелектуальний компонент

Передбачає:

• задовільний рівень розвитку пізнавальної сфери;

• розвиток мисленнєвих процесів: аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння та класифікації;

• володіння планомірним сприйняттям;

• достатній рівень розвитку пам'яті (зорової, слухової, кінестетичної);

• достатній рівень розвитку довільної уваги;

• уміння робити висновки;

• певні вміння і навички звукового аналізу слів.

Крім зазначеного інтелектуальний компонент уключає обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу і неживу природу, деякі соціальні явища, умінням осмислювати отримані відомості.

Вправи для розвитку інтелектуального компоненту:

- «Назви одним словом» (транспорт, посуд, меблі, квіти тощо);

- «Що більше, що менше» (літак чи муха, слон чи жираф тощо);

- «Чим схожі, чим відрізняються»;

- Слова – синоніми;

- Слова – антоніми (чорний – білий, вузький – широкий, далеко – близько тощо);

- Опис картини з журналу, книжки. Розповідь про ситуацію на вулиці.

Емоційно-вольовий компонент

Передбачає:

• уміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямувати її на розв'язання навчальних задач;

• здатність довільно сприймати інформацію, слухати і чути вчителя;

• здатність довільно запам'ятовувати і відтворювати певний матеріал;

• робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно;

• уміння доводити почату справу до кінця.

Емоційно-вольовий компонент проявляється втому, що дитина до школи йде із задоволенням, радістю. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем і новими товаришами.

Емоційно-вольову готовність вважають сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, намічає план дії, приймає рішення, докладає зусиль до його реалізації, долає перешкоди.

Вправи для розвитку емоційно – вольового компоненту:

- «Час тиші та час можна»;

- «Да, ні не говорити, чорне, біле не називати» (опис лелеки, панди, снігу тощо);

- Участь дитини у домашніх справах, допомога дитини у придбанні товарів у магазині, відвідування разом з дитиною пошти, музею тощо.

Висновок

Коли йдеться про підготовку дитини до школи, це означає, що необхідно потурбуватися про її фізичне здоров'я; збагатити життєвий досвід; закріпити побутові навички; розвивати правильне мовлення; навчити дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте; вчити поважати думку іншого; поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи в цілому.