Під ялинку я крокую, Не страшне, що не танцюю. Фото мама вже зробила, Як дитина тут ходила. Мамі ручкою махаю, Не біда, що не співаю. Всі направо, я – наліво, Все вирішую сміливо! Про садок я рік не чув, А на свято я прибув! Вже й ім’я моє забули? Голосно скажу, щоб чули! Я прийшов, я так радію! То пусте, що й стать не вмію. Мама рада, тато радий. Тьотя рада, дядя радий. Всі вони мене вітають, Раз по-раз мене гукають, Щоб поправить комірець, Похвалити: «Пустунець!» А як віршик розкажу, Враз до мами підбіжу, Хай матусенька радіє, Віршики читать умію - То нічого, що не в тему… Взагалі це - не дилема, Бо адреналіну дозу, Дам я навіть Дід Морозу. Щось музкер наш зажурився, Лобик потом вже покрився.. Щоб вона не розслаблялась, Ми з родиною старались. Ми традицій не забудем, Знову рік ходить не будем. Щойно свято знову буде, У садочок ми прибудем! Кiлькiсть переглядiв: 1431 Коментарi Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка. Версія для друку
Коментарi