Зменшення фізичного та емоційного напруження у дітей засобами музикотерапії

Емоційна сфера дитини не може гармонійно сформуватися сама по собі, а потребує мудрої та дбайливої допомоги дорослих. Одним із методів, що дасть змогу педагогам ефективно корегувати емоційний розвиток дитини та навчати її емоційної саморегуляції, є музична терапія.

/Files/images/muzstornka/images.jpg

У сучасному світі дитяча психіка зазнає впливу безперервно зростаючого інформаційного потоку, потерпає від погіршен­ня екології та інших негативних зовнішніх чинників. У результаті з'являються проблеми в розвитку емоційної сфери дітей, найпоши­ренішими з яких є фізичне та емоційне напруження. Воно проявля­ється у дратівливості, агресії тощо і є перешкодою для гармонійного та ефективного розвитку особистості дитини. Зарадити цьому може музичний керівник на своїх заняттях, застосовуючи елементи музи­котерапії.

Музична терапія використовує музику як основний чинник психоемоційного впливу на дітей. Здавен відомо, що настрій, емо­ційний стан людини можна синхронізувати з музикою. Наприклад, марш завдяки своєму чіткому ритму має властивість бадьорити та мобілізувати людину, натомість плинна, рівномірна, тиха колиско­ва заспокоює, навіює сон.

Тож нині усім педагогам-музикантам варто активно використо­вувати на своїх заняттях здатність музичного звуку, тембру, ритму, темпу впливати на внутрішній світ дитини, викликати тілесні, пси­хічні та емоційні реакції і направляти їх.

Практичне застосування методів музикотерапії

Для ефективного впровадження музикотерапії у практику му­зичному керівникові необхідно дотримуватись таких умов:

* створити сприятливі умови для занять з дітьми;

* дібрати методичні прийоми — спеціальні музичні ігри, вправи, завдання;

* дібрати музичні твори, що дадуть змогу ефективно засто­совувати вправи;

* забезпечити інтеграцію музичного впливу з іншими вида­ми діяльності.

Особливого значення в сучасній музичній терапії набуває ін­теграція музики із виражальними можливостями інших видів мис­тецтв.

Найуживанішими з інтегрованих методів музикотерапії є:

* малювання під музику;

* музично-рухливі ігри;

* пантоміма;

* пластична драматизація під музику;

* музична кольоротерапія;

* створення казок під час та після слухання музики.

Подібні комплексні форми творчості залучають до творчого процесу всі органи та системи сприймання дитини. Це підвищує ефективність музикотерапевтичних вправ і дає музичному керівни­кові змогу різними шляхами позбавляти своїх вихованців емоційно­го та фізичного напруження.

Музикотерапевтичні вправи

Музикотерапевтичні вправи для зменшення у дітей фізичного та емоційного напруження зазвичай містять два основних компо­ненти, а саме:

* сприймання музики в русі;

* заспокоєння й вирівнювання дихання.

Відомо, що у м'язовій ригідності, у проблемах із координацією рухів у дітей часто проявляються емоційні проблеми, зокрема усклад­нене переживання та відтворення емоцій, нездатність усвідомлюва­ти власні емоції та почуття, а також сприймати почуття інших людей. Натомість здатність вільно та пластично рухатися, відчували і відтво­рювати музику тілом прямо пов'язана з емоційною розкутістю. Тож аби гармонізувати емоційну сферу дітей дошкільного віку, найліпше пропонувати їм активну форму сприймання музики.

Ослабити м'язове напруження, що супроводжує в ді­тей будь-яке сильне емоційне переживання, можливо також за допомогою вправ для заспокоєння й вирівню­вання дихання. Глибоке спокійне дихання допомагає зменшити тривогу і набути впевненості в собі. Окрім суто дихальних вправ, у музикотерапевтичній практиці для релаксації застосовують вправи для розвитку спі­вочого дихання, а також гру на духових інструментах, як-от: глиняні свищики, сопілки, губні гармошки, блок-флейти тощо.

Добираючи музику для вправ з музичної терапії, музичному ке­рівникові слід враховувати, що заспокійлива, розслаблююча дія при­таманна звукам флейти, скрипки, фортепіано — за умови, що твір зву­чатиме в тихій (помірній) динаміці та повільному (помірному) темпі.

Музикотерапевтична вправа може мати такі фази:

* встановлення контакту з дитиною, визначення її емоцій­ного стану;

* добирання музики для корекції та гармонізації емоційного стану дитини;

* зменшення емоційного напруження — застосування дина­мічної музики, що стимулює інтенсивні емоції і дає дитині змогу «скинути» емоційне навантаження;

* розслаблення і заряд позитивними емоціями — застосуван­ня спокійної музики, що знімає напруження і створює ат­мосферу вдоволення. Розглянемо приклади музикотерапевтичних вправ.

Вправа «Зіграй свій настрій» є колективною формою активно­го музикування на шумових інструментах. Під час неї діти навча­ються озвучувати вірші, грати в ансамблі, а ще — імпровізувати власні невеличкі п'єси, утілюючи в них свій настрій та звукові уяв­лення.

Вправа «Шарф із чарівними історіями» призначена насамперед для дітей із вираженою гіперактивністю, синдромом дефіци­ту уваги. Такі діти потребують індивідуальної роботи, під час якої вчаться заспокоюватися і зосереджуватися. Для проведення впра­ви музичний керівник вмикає музику, рухає над дитиною великий яскравий шарф, водночас розповідаючи фантазійну історію (на­приклад, про саму дитину, з якою проводить вправу). При цьому музичний керівник пропонує дитині довільно рухатися, коли шарф «злітає» вгору або колихається з боку в бік, і зупинятися, коли шарф опускається.

Під час вправи педагогові слід синхронізувати рухливі та спо­кійні епізоди в рухах шарфа, у музиці та в історії. Правильно дібрана за інтенсивністю звучання та ритмом музика допоможе дитині впо­рядкувати рухи, підсилюючи враження від рухів шарфа та слів му­зичного керівника.

Вправа для розслаблення «Морське дно» призначена насампе­ред для дітей старшої групи. Музичний матеріал для вправи — аудіозапис п'єси «Місячне сяйво» Клода Дебюссі (Claude Debussy).

Діти довільно розміщуються в музичній залі. Педагог промов­ляє текст, узгоджуючи його із рухом музики: «Діти, зараз ми зану­римося на морську глибину. Спочатку перевіримо, чи працює наше спорядження для дихання під водою: спокійно, без напруження вдихніть, а тепер видихніть. Зі споря­дженням усе гаразд, тож занурюємося! Зробіть спокійний глибоких вдих, а з ви­дихом опустіться на самісіньке дно. На­вкруги вас — лише чиста блакитна вода. А тепер відчуйте, що ви — морські хвилі, які легко гойдаються разом із музикою. Навколо вас плавають різнокольорові жителі моря — відчуйте їх присутність, роздивіться уважно. Раптом течія змі­нилася! Усі хвилі заворушилися, почали переміщуватися, мандрувати морською глибиною, зустрічати нових морських жителів... А тепер настала ніч. У повній темряві морська вода засяяла — це сві­тяться мікроскопічні водорості, рачки, дивовижні медузи. Хвилі поступово за­спокоюються і лягають на дно».

Після вправи варто запропонувати дітям під ту саму музику намалювати образи, що постали в їхній уяві. Після цього музичному керівникові слід проа­налізувати дитячі малюнки — кольори, насиченість, силу натиску олівця тощо.

У такий спосіб можна виявити в дітей приховане емоційне напружен­ня, невдоволення, агресію і спрямувати зусилля для їх усунення під час сеансів музикотерапії.

Метою вправи є релаксація та розвиток співочого дихан­ня. Музичний матеріал для вправи — Прелюдія до-мажор із І тому «Добре темперованого клавіру» Йоганна Себастьяна Баха (Johann Sebastian Bach).

Музичний керівник пропонує дітям посадити уявне зернятко на долоньку. Діти виконують завдання, супроводжуючи «посадку» промовлянням слова «дінь!», потім піклуються, щоб зернятко про­росло:

* поливають дощиком — імітують голосом звуки краплинок;

* зігрівають сонечком — високо співають звук «а».

Музичний керівник продовжує керувати діями дітей, поетапно продовжуючи розповідь:

* зернятко почало рости — діти співають звук «а» на кре­щендо;

* виросла велика, гарна квітка й відкрила прекрасні пелюст­ки — діти, уявляючи квітку на своїх долонях, усміхаються, милуються нею;

* квітка має чудовий аромат — діти повільно, глибоко вди­хають носом, а видихають ротом зі звуком «ха».

Цінність цієї вправи в тому, що вона вирівнює емоційний стан усіх дітей групи, допомагає вихованцям зі слабкою нервовою систе­мою позбутися емоційного дисбалансу від того, що їх психофізичні реакції «відстають» від загального ритму життя групи.

Вправу «Кольорова музика» доцільно проводити, коли є необхідність викликати в дітей певний настрій. Вправа містить елемен­ти кольоротерапії, а саме передбачає використання різних предме­тів певного кольору. Музичний супровід вправи та колір предметів залежатиме від настрою, який потрібно створити. Так, аби заспо­коїти дітей, музичний керівник може запропонувати їм створити танцювальну імпровізацію під музику вальсу, використовуючи при цьому шовкові шарфи синього, блакитного чи зеленого кольорів. Натомість, щоб підбадьорити дітей, слід увімкнути ритмічну музику у жвавому темпі, а як реквізит запропонувати дітям стрічки або хус­тинки жовтого або червоного кольорів.

Метою цієї вправи є:

* нормалізувати дихання;

* розслабити м'язи горла.

Як музичний матеріал для вправи можна використати аудіо-запис «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» Едварда Гріга (Edvard Grieg) або іншу спокійну музику (темп — не більше 60-65-ти ударів на хвили­ну), шум лісу, спів птахів тощо.

Цю вправу найліпше виконувати з дітьми після фізичного на­вантаження. Музичний керівник вмикає музику і пропонує дітям зручно вмоститися на підлозі, заплющити очі, уявити сонячний день та зелений ліс. Головний елемент вправи — «лісове» повітря, яке діти мають спокійно, залюбки вдихати й видихати.

Недирективна медитація

Недирективна медитація — це метод, який дає змогу фокусуватися на диханні або звуці, а також «обробляти» спогади та емоції. Такий метод доцільно використовувати тоді, коли слухач вільно віддається образам та асоціаціям, що виникають у нього під час споглядання розвитку музичного змісту

Під час вправ на недирективну медитацію музичний керівник пропонує дітям прослуховувати музичні твори, не даючи «підказок», не спрямовуючи увагу дітей на щось конкретне. Слухаючи музику, діти створюють в уяві «музичні сни» («малюють мультфільми»).

Потім кожен із дітей розповідає, що побачив та відчув, які образи навіяла йому музика.

Використовуючи музикотерапевтичні вправи на заняттях, музичний керівник гармонізує внутрішній світ дітей двома способами: фізичним — че­рез заспокоєння дихання і розслаблен­ня м'язів, та емоційним — через розкріпачення уяви та вільне ви­раження почуттів. Тож музикотерапія постає як ефективна система, елементи якої кожному музичному керівникові варто впроваджува­ти у свою щоденну практику.

Кiлькiсть переглядiв: 1942

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.