Заїкання: як поводитись батькам та педагогам

(консультація для вихователів та батьків)

Як саме мають поводитися батьки й педа­гоги, коли помітять у малюка перші ознаки заїкання? Що треба зробити, щоб запобігти його подальшому розвитку?

Педагог дошкільного закладу має поін­формувати батьків про те, що у мовленні їх­ньої дитини стали простежуватися запинки, та порадити звернутися для консультації до логопеда і лікаря-психоневролога до дитячої поліклініки.

Батьки мають пам'ятати, що до подо­лання заїкання треба приступати одразу ж, щойно вони помітять запинки в мовленні ма­люка. Інакше заїкання може закріпитися та перейти у стійкий дефект. Що раніше роз­почати роботу, то ефективнішими будуть результати.

При перших проявах заїкання батькам, педаго­гам та усім, хто часто спілкується із дитиною, потрібно дуже дбайливо ставитися до неї.

Часто малюк спочатку не розуміє, що почав заїка­тися, — і це найкращий варіант.Однак, як правило, батьки починають фіксувати увагу на цьому дефекті: чи сварять за «баловство», чи спиняють та примушу­ють знову й знову повторювати неправильно вимов­лені слова, чи в присутності дитини обговорюють її мовлення. Це зайвий раз травмує психіку дитини, викликає в неї страх перед власним мовленням та закріплює дефект.

Навіть зовсім маленька дитина дуже швидко по­чинає усвідомлювати свої мовленнєві недоліки та болісно реагувати, а виражається це у вередуванні, упертості й навіть в агресивності.

Задача батьків і вихователів — повністю забути, вилучити з уживання у своєму лексиконі слова «не бійся», «не хвилюйся», «не заїкайся». Адже саме вони дають дитині настанову на ці відчуття, провокують ці стани й зовсім не допомагають.

Якщо малюк починає щось казати із запинка­ми, варто одразу ж йому допомогти, закінчити вимовляти за нього важке слово. Проте взагалі забороняти дитині розмовляти не слід.

Батькам удома та вихователям у дитячому сад­ку потрібно стежити за тим, щоб малюк якомога менше розмовляв, попереджувати можливі питання й прохання з боку дитини. Так, наприклад, якщо малюк хоче дістати якусь іграшку, то дорослому не треба чекати, доки він почне просити її, а самому подати.

Уважно спостерігаючи за дитиною, слід по­переджувати її бажання говорити. Рекомендуєть­ся уважно вислухати дитину, а також починати з нею фразу та промовляти її разом. Спілкуватися з дити­ною слід спокійно й доброзичливо.

Розмовляти з малюком треба у дещо сповіль­неному темпі. Звучання мовлення має бути плавним, мелодійним.

Ті самі вимоги висувають і до читання вголос. Читати книжки дитині потрібно виразно, з чіткими, осмисленими паузами та з дещо розтягнутими наго­лошеними звуками у словах. Головне — читати не­швидко! Обирати для читання рекомендується одні й ті самі казки, вірші, особливо ті, що подобаються дитині.

Кiлькiсть переглядiв: 342

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.