До трирічного віку затримку психо-мовного розвитку називають темповою, ідеться про наявність у дитини особливостей у дозріванні кори головного мозку, що й викликає відставання в розвитку мовлення. Але є надія, що дитина заговорить трохи пізніше, ніж її однолітки.
Три роки — це межова точка. До цього віку фразове мовлення має сформуватися.
Якщо це не відбувається, то батьки повинні негайно звернутися до фахівців: невролога, психотерапевта, психіатра, логопеда.
Затримка мовного розвитку в дитини може бути пов'язана з генетичними проблемами. Звернення до лікаря обов'язкове!
Брак мови в дитини спричиняє й інші труднощі. Дитина зазвичай замкнута, рідше агресивна, має низьку увагу, концентрацію, виявити рівень пам'яті майже неможливо. (Ми говоримо про дітей дошкільного віку, тобто тих, хто не вміє писати.)
Тому обов'язково треба звертати увагу батьків нате, як розвивається мовлення їхньої дитини ще в ранньому віці. Чи почала «агукати» вчасно, чи вдивляється в рухи губ, коли до неї звертаються дорослі, чи намагається повторювати за ними.
Варто попередити заклад освіти, який відвідуватиме дитина, про її проблему,способи лікування, рекомендації фахівців. Варто також стати на облік до психолога та логопеда.
Потрібно зазначити, що мовний розвиток хлопчиків і дівчаток трохи відрізняється. Дівчатка починають говорити трохи раніше. У них більший словниковий запас. Мовлення хлопчиків характеризується пізнішим розвитком, хоча рано формується граматична будова слова, але мовлення часто невиразне й досить поспішне.
Якщо дитина здорова, то в неї немає порушень слуху й мовленнєвого апарату, уражень нервової системи, її мовлення безпосередньо залежить від розвитку дрібної моторики.
Учені довели, що під впливом імпульсів, що надходять від пальців рук, розвиваються мовні ділянки мозку.
ПРИЧИНИ
1. Незадоволення потреби в емоційних контактах із дорослими.
Це призводить до виникнення в дитини безініціативності, замкнутості, мовчання.
2. У дитини немає стимулу розмовляти.
Бажання дитини виконуються дуже швидко, коли вона їх ще не висловила. Така зайва турбота призводить до мовчання дитини. Я запитала в батьків «мовчазного» хлопчика, що вони брали із собою на прогулянку (він же мав про це їм сказати). У відповідь я почула, що вони брали все: і велосипед, і самокат, і машини — аж цілих п'ять штук...
3. Мовна ситуація в сім'ї.
Інколи мовчання дітей пов'язане з двомовністю в сім'ї, коли один із батьків говорить однією мовою, а другий — іншою. Але така вада майже минає в 9—10 років.
4. Дитина може мовчати, якщо їй дали в руки книжку та навчили читати.
Книжковий світ став їй цікавішим. Це стосується й комп'ютера.
5. Мовчання виникає несподівано, різко.
Це пов'язано з пережитим стресом, горем, переляком. Тут треба якомога швидше звернутися до фахівця. Дитячий психолог може вивести дитину з цього стресового стану, і вона заговорить.
6. Проблема може бути пов'язана з перебігом вагітності матері та пологами.
Лікарі та працівники дошкільних і навчальних закладів повинні проводити профілактичну й інформаційну роботу із запобігання проблемам внутрішньоутробного розвитку плода.
ПОРАДИ
1. Багато розмовляйте з дитиною чистою правильною мовою.
2. Починаючи з року, ставте запитання на зразок: «Де?..», «Який?..», «Чому?..» тощо.
3. Учіть озвучувати дії, наприклад: «Дай», «Віднеси», «Кинь», «Поплескай» тощо.
4. Стимулюйте мовлення дитини. Не виконуйте прохання дитини відразу.
5. Роздивляйтеся, читайте, переказуйте з дитиною книжки, увесь час ставлячи запитання. Бажано читати одну книжку кілька днів.
6. Розвивайте дрібну моторику рук за допомогою масажу, вправ, ігор, завдань із камінчиками, мотузками, ґудзиками, крупами тощо.
7. Розігруйте казки, грайте в пальчиковий театр, зоопарк, проспівуйте потішки, співайте пісні зі словами.
8. Після трьох років можна вже використовувати пазли, мозаїку, конструктори тощо.
9. Стежте за тим, щоб у приміщенні не було повсякчас шумового фону.
10. Виконуйте розроблені фахівцями вправи для губ і язика («Дути на пір'ячко», «Тягнути із соломки», «Мильні бульбашки »).
Коментарi