Ще є час підготувати дитину до навчання

Мине ще кілька місяців і перед батьками вихованців старших груп постане питання: «Віддавати чине віддавати дитину до школи?». Щоб зробити такий виважений крок, доцільно вислухати думки вихователя, психолога - практика і самої дитини. Звісно, не слід чекати від дитини прямої відповіді — «хочу» чи «не хочу». Але, якщо придивитися до неї, проаналізувати її бажання, запитання, висловлювання, ігри, уважний дорослий зробить висновок, чи варто приміряти дошкільнику шкільну форму, або ж треба зачекати ще рік.

/Files/images/psiholog/lazareva10092014-6.jpg

Замислимося, про що ми насамперед думаємо, коли говоримо про готовність дитини до школи. Часто - густо все ж таки йдеться про інтелектуальну готовність. Але щоб вчитися, потрібні сили (мається на увазі звичайна фізична сила), бо перевантаження першокласника можна порівняти хіба що з перевантаженнями космонавта. Чи вистачить сил тягти величезний портфель, висидіти урок, тримати ручку, перемкнути увагу на різні навчальні предмети?..

Отже, ще раз нагадаємо, як попередньо перевірити, чи вистачить дитини сил для навчання і як їй краще допомогти підготуватися до першої подорожі у школу.

У психології виділяють два взаємопов'язані компоненти до навчання: морфогенетичний та психологічний.

Морфогенетична готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних, фізичних й анатомо - морфологічних функцій і структур дитячого організму. Цей рівень допомагає витримати дитині відповідне навантаження і дає імпульс для подальшого розвитку.

Важливою складовою цього компонента є соматичне і психічне здоров'я дитини, сформованість навичок здорового способу життя. Доречно сказати, що батьки недооцінюють фізичний аспект розвитку дитини Недостатньо уваги приділяють цій проблемі в системі виховання.

Але це дуже важливо, адже:

• стрибки у довжину з місця розвивають швидкість реагування;

• кидки та ловіння м'яча діаметром 10—15 см двома руками з відстані 1 м від стіни розвивають не лише спритність та координацію рухів дитини, а й її здатність до набуття навичок письма, ручної праці, малювання — тобто розвитку дрібних м'язів рук;

• стрибки зі скакалкою свідчать не лише про стрибкові можливості дитини, а й про швидкість її рухової реакції, можливість виконувати комбіновані дії з іншими предметами, допомагають розвинути загальну фізичну витривалість і поліпшують каліграфію;

• піднімання тулуба з положення лежачи на спині зміцнює м'язи спини і живота до тривалих статичних навантажень під час сидіння (за партою на уроках). Ця вправа може бути засобом профілактики правильної постави, зміцнення м'язів живота та поперекового відділу спини

Морфогенетичну готовність можна перевірити за такими ознаками:

• відтворювання, копіювання речення, крапок, написаних дорослим, дає змогу оцінити ступінь сформованості зорово-моторної координації та дрібної моторики руки;

• показники зміни пропорцій тіла в періоди так званих ростових стрибків допомагають оцінити ступінь біологічного дозрівання організму. Так, у 5—6-річних дітей відбувається напівзростовий стрибок, що є суттєвим показником зрілості організму.

Щоб дізнатися, чи подолала дитина цей важливий етап - використовують фіпіппінський тест: попросіть дитину дістати правою рукою ліве вухо, провівши руку над головою. Успішність ви­конання цього завдання свідчить про ступінь розвитку кістяка, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Фізіологи і гігієністи встановили: коли дитина починає відвідувати школу до того, як у неї пройшов напівзростовий стрибок, це негативно позначається на її здоров'ї, особливо на психічному і рідко приносить успіх у навчанні;

• кісткову зрілість зазвичай перевіряють за ступенем окостеніння кістяка лівої руки: запропонуйте покласти ліву руку долонею вниз і по черзі піднімати пальці над столом, не відриваючи кисті від поверхні. Після цього повторити за дорослим двома руками вправи «Перемога» і «Ріжки» («Перемога»: стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і середнього; «Ріжки»: стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і мізинця) 5 разів;

• зубну зрілість треба визначати у 2 роки (чи з'явилися всі молочні зуби) і у 6 років (як відбувається зміна молочних зубів на постійні). Вважається достатньо для початку систематичного навчання зміни 4-х молочних зубів;

• зрілість кори головного мозку (функціонування тім'яно - потиличних відділів) перевіряють тестом «Руки» за М. Безруких і С. Єфімовою: сядьте за столик навпроти дитини. Попросіть її простягнути вам одну руку, затуліть від неї долоню і пальці цієї руки своєю, попросіть її витягнути на іншій руці палець, якого ви торкаєтесь (Трирічна дитина правильно визначає великий палець; 5-річна — розрізняє великий і мізинець; 6-річна дитина вільно розрізняє великий, мізинець і вказівний).

Психологічна готовність передбачає емоційно - вольову, інтелектуальну та мотиваційну зрілість. Доцільно зауважити, що викладене безпосередньо стосується й формування розвитку емоційно - вольової сфери. Всі вправи, які передбачають виконання дій за інструкцією (фізичні, рухові, танцювальні чи правильне відтворювання на аркуші паперу напрямів ліній), показують уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші вказівки дорослого.

Більшість батьків особливу увагу приділяє інтелектуальній готовності, що відображає функціональне дозрівання структур головного мозку і включає рівень розвитку мовлення, образного та елементарного логічного мислення; вміння довільно зосереджуватись, запам'ятовувати тощо.

Мотиваційна готовність. Визначити домінування пізнавального чи ігрового мотиву дитини можна під час бесіди: запропонувати вибір, скажімо, послухати казку чи погратись з іграшкою; у грі «у школу» діти, що характеризуються наявністю «внутрішньої» позиції школяра, віддають перевагу ролі учня, а не вчителя і хочуть, щоб увесь зміст гри зводився до реальної навчальної діяльності (письмо, читання, розв'язування прикладів тощо).

Діти, у яких несформована позиція школяра, обирають роль вчителя, а замість конкретної навчальної діяльності — гру «у перерви», розігрування приходу до школи тощо. Бесіда з ознайом­лення з шкільними речами, їх призначенням — ці та інші методи допомагають виявити особливості внутрішньої позиції дитини до навчання.

Велике значення для входження в дитячий колектив має соціальна готовність, яка визначається потребою спілкуватися з дітьми; готовністю підкорятися інтересам і правилам групи, що краще проявляється під час групових ігор, поведінці в сім'ї при виконанні обов'язків та врахуванні потреб членів родини.

Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце в системі людських стосунків, а отже, й адекватно поводитися.

Бачити дітей щасливими, з усмішкою на вустах, такими, які вміють розуміти інших, вміють спілкуватися, — це щире бажання дорослих: батьків, вихователів, учителів, оточення. Набуття дитиною таких важливих якостей, як уміння керувати своєю поведінкою і способами спілкування, здібність обирати адекватну альтернативу власних дій та вчинків, орієнтуватися в нових обставинах, відчувати своє місце серед інших людей, — слугує її соціальному розвитку.

Завдяки віковим особливостям дошкільників: емоційній чутливості, допитливості, здатності до наслідування, вразливості — створюються сприятливі умови для формування особистості як суб'єкта моральних відносин. Ми, дорослі, маємо прищепити дітям культуру людських стосунків, навчити їх взаємної поваги у спілкуванні та спільній діяльності, виробити вміння дотримуватись простих норм співжиття, керуватися у поведінці соціально значущими вартостями.

Пам'ятайте, що неврахування якогось компонента готовності призводить до труднощів у навчанні. Коли дитина стикається з труднощами шкільного життя в повному обсязі (вчить не тому, що хочеться знати, фізично важко витримати навантаження, завжди слід вчити уроки тощо), вона починає переживати психологічний дискомфорт.

Тож заздалегідь подбайте про належну підготовку до навчання.

Кiлькiсть переглядiв: 651

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.